Бендер

 

— Ви з ним спали?

Я ледь не похлинулася щойно зробленим ковтком шампанського. Після декількох ввічливих обов’язкових фраз чоловік, який щойно познайомив свою дружину Олю зі мною, як з колегою по проєкту, відійшов від нас до організаторів.

— Ні, — я проковтнула таки шампанське і видала відповідь. У повітрі забриніло мовчання.

— Не брешіть, — роздратовано кинула Оля.

— Не брешу, — запевнила я ревниву дружину.

— Ви у його смаку.

Я хмикнула. А він гурман. Красунею мене не назвати. Хоча мама з дитинства до мене так говорила, та особисто я вважаю, що моєю перевагою є далеко не яскрава зовнішність. Досить худа, та таких багато, з густою копицею хвилястого волосся, та воно стирчить як йому там зручно, чубчик також існує виключно своїм життям, проте додає безладу на голові уточнення «художній». Сама ж я у собі більше ціную виваженість, стресостійкість та чарівний сарказм. Чоловіків завжди до мене тягнуло, та спершу як до прикольного кєнта, з яким легко спілкуватися, а потім вже бачили у мені жінку. 

Я посміхнулася:

— Вам тут, звичайно, видніше. Та одного цього фактору недостатньо для заняття сексом.

На обличчі Олі з’явилася розчарування та приреченість:

— Вибачте.

— Та це ви мені вибачте. Я наче вас засмутила. Навіть незручно якось, що не виправдала сподівань. 

— Ви, певно, вважаєте, що я несповна розуму?

Я озирнулася у пошуках хоч когось знайомого, якого хотіла безсовісно використати як рятівний круг, або, точніше, стіну. Не люблю таких питань. Поводиться дивно вона, а незручно чомусь мені.

— Та ні, — прийшлося відповісти. — Всі ми іноді ризикуємо бути незрозумілими для інших.

Оля різко, одним ковтком осушила келих з ігристим вином. Погляд її став рішучим, ніби вона на щось наважилася нарешті.

— Можна поставити вам питання?

Ще одне? Проте допитливість взяла верх. 

— А чому б ні? Давайте. Після першого вам і питати не обов'язково.

— Чому?

Про всяк випадок я знову озирнулася довкола. Варто вам тільки раз вийти у драних штанях викинути сміття, точно зустрінете декількох знайомих. А ось коли вам конче необхідно побачити хоч когось знайомого — ставлю на те, що будете шукати довго. Зараз, знаходячись на вечірці, де я знала близько половини людей, поруч не виявилося рівно нікого, хто зміг би мене витончено вкрасти з компанії цієї дивакуватої жінки.

— Що чому? — лагідно уточнила я. — Чому можна й не питатися?

— Ні, — мотнула світловолосою головою Оля. — Чому не спали?

— Е-е-е, — тільки й змогла видати я. 

Та схоже, що Олю вже було не зупинити. Виникло враження, що це питання жило у ній довго і по відношенню до багатьох, та пощастило тільки мені. Я скоса глянула на її чоловіка, наче в перший раз. Можливо, вона цікавиться, як це вона потрапила у халепу, а інші ні? Це як з моїм взуттям колись. Купила прекрасні модні сірі чоботи. Коли міряла у крамниці — зручніших за них і не уявлялося. Припущення, що після цілого дня біганини на підборах, зручними можуть здатися навіть дерев’яні човники, в мою голову з якоїсь причини тоді не прийшло. Наступного дня мені вистачило трьох хвилин аби стерти до крові п’яти. Та коли я вирішила їх продати, виявилося, що абсолютно всім жінкам вони починали терти миттєво, щойно були натягнуті на ніжки. Я так само дивувалася: як я могла проґавити чоботи-тортури, коли всі помічали це одразу?

— Тільки не говоріть, що він до вас не підкочував свої причандали! — напирала Оля. — Знаю, що підкочував. Ви точнісінько до його смаку, а він не надто високих моральних принципів. То чому?

Я також одним ковтком влила в себе залишки шампанського з келиха. Розмова набирала обертів, а я ще не в тій самій кондиції, що моя співрозмовниця. Повз нас, вельми доречно, проходив офіціант з повними келихами. Ми одночасно поставили на тацю порожні і потягнулися за напоєм, що активно грав бульбашками та переливався на світлі.

— Те, що я в чийомусь смаку не означає автоматично, що я маю віддатися йому за першою вимогою. До того ж, він одружений чоловік. Та й… Він загалом не той типаж, який мені подобається.

— А чому? — не відступала Оля.

Я посміхнулася:

— Ольга, ви мене трохи збентежили. Це максимально дивно, але безумовно цікаво. Тому я спробую відповісти. Мені здається, він дуже привабливий, навіть звабливий чоловік, але якийсь… ненадійний, чи що. Наче Остап Бендер. Слухаєш його, і наче тобі цікаво, і при цьому розумієш, що просто навішують лапшу на вуха. Наче не є, а здається. 

Оля зітхнула.

— Вибачте, — швидко промовила я. — Не хотіла вас образити. Думаю, наша розмова зайшла далеко, бо занадто відверто розпочалася. Не знаю, що ви хотіли почути, але я відповіла максимально чесно. Хоч і не розумію, для чого.

— Та ні. Ви абсолютно праві. Він дуже багато бреше. І це навіть не про зради. Це про те, що він робить з себе щось велике, чи навіть величне, а коли знайомишся ближче — стає все меншим і порожнішим. Я так жалкую, що одного дня сказала «так». Я виходила заміж за… не знаю… за сина лейтенанта Шмідта, користуючись вашим порівнянням, а виявилась у шлюбі з Бендером. І наче весело, і смішно, і цікаво, а все порожнє і несправжнє. А мені так хочеться справжнього. Нудного, звичайного, але реального. Ви знаєте, іноді мені так і хочеться дізнатися про зраду, щоб отримати привід розійтися.

— Але для чого чекати на привід?

— Бо дурна. Не можу розійтися просто так. Все думаю, що люди скажуть, батьки, сусіди… Як їм пояснити? Що просто не виправдав моїх очікувань? А я, можливо, не виправдала його? Вони не зрозуміють. Бо є квартира, дві автівки, за кордон кожні три місяці літаємо. Не зрозуміють, вірите?

— І я не розумію.

Оля закивала, наче мої слова лише підтвердили всі її острахи. Та я продовжила:

— Я чоботи викинула. Не носити ж мені їх, стираючи шкіру до крові, лише через те, що вони модні, а ніхто їх так і не купив у мене.

Оля здивовано округлила очі та відкрила рота, можливо, щоб уточнити, при чому тут чоботи. Та передумала. Вона задумливо подивилася на свого чоловіка, який весело реготав з яскравою грудастою дівчиною. Оля повільно зробила ковток шампанського і, здається, тільки зараз відчула його солодкий і п’янкий смак. На її вустах з’явилася усмішка. Можливо, завтра у місті з’явиться на одні непотрібні чоботи і на одну вільну гарну жінку більше.