Відчайдушність чи легковажність?

  

Щойно зустріла знайому і не впізнала. Завжди весела та жартівлива, зараз в їі очах застиг смуток. Після обережних запитань вона зізналася, що хвилюється за подругу. А справа ось у чому. 

Галя третій день не могла збити температуру. І спочатку вона не зізналася, що переохолодження вона спіймала у досить екстремальній ситуації. Вона втікала від нового хахаля із сайту знайомств. Він служив в іншому місті, але Галя вже вдруге радо долала 70 км до нього на громадському автобусі. 

Друге побачення почалося добре, поки кавалер не дійшов до небезпечної горілчаної кондиції. Раптом йому здалося, що Галя їздить не тільки до нього і взагалі не дуже вірна. Від образ він перейшов до погроз, що зараз покличе кєнтов до її послуг ( if you know what I mean), раз їй не вистачає його. 

Нагадую - це друге побачення. Звісно, Галя злякалася. Вона переконувала, цілувала та підливала ще горілки, очікуючи поки кавалер вирубиться. Сталося це близько 4 ранку. Галя схопила речі і побігла. Темінь, ліс, холод, підбори, легенька сукня та тоненьке пальто. Після години блукань вона нарешті дісталася зупинки. Налякана і хвора. 

Дзвонити подругам вона, аби ті забрали її на машині, вона не наважилася. Не хотілося турбувати, та й, чесно говорячи, було соромно.

Найцікавіше те, що Галя досі з ним. До жаху своїх близьких подруг. Адже він запевнив, що то все жарти, а вона дурна й не розуміє жартів. А ще цікаво те, що за Галею поча упадати інший чоловік. Тихий, спокійний, але, словами Галі, простуватий. Що ж, дійсно - кожен кує власне щастя самостійно.